Previous Entry Share Next Entry
І зразу в теплий край
travel
green_carrot
Іспанія. Сонячна Іспанія. Я читала книжку перед відпусткою, шведської авторки, так от усі її персонажі передпенсійного віку хотіли на пенсії жити в Іспанії. Купити будиночок, або хоча б квартирку в пристойному кондомініумі, їздити рибалити, грати в гольф і гріти старечі кості на сонці. О, як же я з ними згідна. Тому що навіть коли ти приїздиш в Іспанію в січні - це так, ніби календар посунувся і на вулиці вже, як мінімум травень. І навіть, якщо Барселона, прекрасна Барселона зустрічає тебе дощем - це абсолютно не псує настрій. Тому що можна стягти з себе теплі-теплі черевики, теплий-теплий светр і гуляти довжелезними вулицями, не ховаючи рук в об'ємних рукавицях по кишеням. Я теж хочу на пенсії жити в Іспанії. Купити будиночок, або хоча б квартирку в хорошому кондомініумі, їздити рибалити, грати в гольф і гріти старечі кості на сонці.

title2


Це я так вирішила ще під час нашої попередньої подорожі. Цього ж разу не полишала думка - треба просити кліматичного притулку, вже зараз, ще до пенсії. Якщо тільки кинутись назустріч цим неймовірно симпатичним іспанським поліцейським...Між іншим, тепер я точно переконана, на посаду поліцейського іспанські чоловіки проходять жорсткий кастинг - ну не може ж такого бути, щоб усі-усі-усі поліцейські, навіть із забутих богом маленьких містечок виглядали так, ніби їх щойно зі зйомок чоловічої білизни і "олд спайсу" витягли. Так от, якщо тільки кинутись назустріч цим неймовірно симпатичним іспанським поліцейським і пояснити, як це нестерпно жити щопівроку свого життя в температурі навколо нуля, з цим кашо-снігом, ожеледицею та слякоттю - вони обов'язково зрозуміють, дозволять жити в сонячній Іспанії та навіть подарують на пам'ять своє фото з автографом - "пред'явнику цього - дос цервезас всюди і завжди".
А в Барселоні ми жили лише одну ніч. Це нестерпно мало, але достатньо, щоб швидко, мигцем поглянути на Педреру та Саграду. В хостелі, який ми забронювали у Барселоні, на нас чекав великий-великий сюрприз. Вечірній сторож-дідуля, який не петрав ні слова англійською. А ми, на чотирьох, знали може з десяток слів іспанською, і жодне не підходило до ситуації. Слова "склянки" та "штопор", чомусь не були включені навіть до іспанського розмовника, що чаївся в Людиному телефоні. Нехай живе мова жестів та візуалізація. Кілька пасів руками та демонстрація пляшечки вина допомогли не гірше, ніж річні курси іспанської, на які так довго ходить Лотоцька.

А ви знали, що на Канарах середньоатлантичний час? Тобто нульовий? І після вильоту з континентальної Іспанії, необхідно переводити годинники на годину назад? Знали і не сказали мені?
Наступного дня після прильоту ми вправно піднялись на сніданок. І ні активна прогулянка пірсом вздовж океану, ні три пляшечки чудового вина, ні сила-силенна вражень та захвату у вечір перед тим не завадили нам встати і прийти о восьмій ранку в готельний ресторан на сніданок. Тільки якби не це...Сніданку не було. Тобто зовсім. Натомість в ресторані стояв працівник кухні, який зверхньо нам сказав:
- Сніданок о восьмій!
- Тому ми і прийшли - пафосно відповіли ми.
- Але зараз сьома - вже трошки розгублено відповів офіціант.
- Ні, зараз восьма - нас четверо і на чотирьох у нас сім вищих освіт, так шо ми краще знаємо котра зараз година.
- Я, звісно перепрошую, але зараз сьома і приходьте через годину.
umchenia вирішила діяти рішуче.
- Нє-нє, шановний, зараз вісім - сказала вона і тицьнула нещасному офіціантові в обличчя свій телефон, на якому і справді було написано - вісім.
- Це всьо, канєшно, дуже добре, але все одно зараз сім - сказав офіціант і тицьнув Умку, а заразом і нас усіх у великий годинник, на якому знущанням світились цифри 7 і 00.
Зате ми змогли виставити правильно свої годинники, повисіти в халявному вай-фаї на ресепшені, поснідати і встигнути на свій автобус на Тейде. Чи ж не молодці?

Вид на океан з тераси наших апартаментів.


Донья Марінера - дружина моряка на пляжі Пеурто де ля Крузу. Ми бачили подібну скульптуру на пляжі Майорки...Щось мені підказує, що з тим моряком щось не чисто.


Розваги на набережній.


І ще ось такі.


А на цьому пірсі можна було б сидіти вічно :)


Особливо, якщо медитувати.


Мооооооорє!
Океан!


І ще раз.


І знову :)


Ой, а це що таке? Так це ж Атлантичний океан! Знову :)


Застрелитись можна від радості :)


Або можна дуже сильно радіти.


Тому що один день в мене під ногами океан і пісок -


А вже на наступний - під ногами був вулкан Тейде.
Не перемикайтесь :)

п.с. 2 слайда чесно стирені з колекції lyudmylam і evheniys


  • 1
ааааааа ))) а ми тиждень як звідти ))

Теж не хотілось повертатись? :)

(Deleted comment)
Пісок чорний - вулнічний. Як на мене - дуже красиво :)

А маркетологи можуть працювати віддалено?

Тільки маркетологи-пенсіонери, на жаль :(

Жаль :(
Але все одно було хорошо. Ітс ейт, ноу - ітс севен ))))

  • 1
?

Log in