green_carrot

Вчора в тролейбусі зауважила чудну баришню. Баришня, зрештою була мало виразітільна, но вот рукі...Тоїсть ногті...
Я в першу мить навіть хотіла баришні позаздрити, бо в мене нігті ніколи довше кількох міліметрів вгору від пучки пальця не відростають - ламаються. А тут чудо таке - не менше двох сантиметрів. А потім я уважніше придивилась і жахнулась. Нігті справжні, не клєні, це видно. В міру свого відростання звужуються і трішки скручуються, все більше нагадуючи кігті...А це вже навіть дещо бридко.
А ше я раптом задумалась, а чим взагалі по життю можна займатись щ такими кігтями нігтями. До клавіатури навіть близько не підійдеш. Хіба одним кігтиком люто лупити весь текст...Виконання домашніх справ теж складно уявити. Та при спробі зажати ніж для відрізання хліба можна нанести собі рани несумісні з життям...А роздягнутись як? Це ж як спроба розстібнути гудзики якимсь пінцетом...
А потім я зрозуміла. Чудна баришня насправді кіллєр. А шо, підкрадаєшся так під вечір до жертви, окликаєш її, жертва повертається і тут баришня долонею з усієї пятіркою нагострених кігтиків баб-баааах по мордяці. І всьо, нема мордяки. А потім спробуй здогадайся, шо та справа рук людини. Нещасний випадок - чупакабри на волі.
От.
Так шо якби комусь тре було скористатись, то кажіть. Я знаю в якому тролейбусі та кілєрша їзде.

Я тут подумала - літо, то і літо!
І поставила собі літній дизайник в журнальчик.
З ромааааашками!

Я ромашки, між іншим, найбільше з усіх квітів люблю.
Тому шо троянди які-небудь і взимку, під мій день народження, споко можна купити. А ромашок нима. А вони же рааадість. Ромаааашки! :)

Серед безперечних переваг нашої квартири - те, що навіть в абсолютну спеку в мене в кімнаті прохолодно і затишно.
Щоправда в абсолютний холод тут теж досить свіжо...
Але я подумаю про це при чергових +10.

Хе-хе, як було визначено експертними опитуваннями та вагомими дослідженнями, в україні є три популярні та відомі широкому загалу міські ради. Звичайно відомі вони передусім завдяки своїм очільникам.
Це, звісно ж, пани Черновецький і Добкін та неповторний та талановитий Андрій Іванович С.
Але днями сталась знаменна подія, завдяки якій, згідно таємних джерел в цю тісну компанію може увірватись новий лідер.
Це Хмельницька міська рада!

( Досягнення номінанта  )

Пропоную ввести для українського політикуму особливу премію - "Золотий оселедець".

В суботу мене били палками. По ногах, руках і трішки в живіт. Ну, принаймні так подумає будь-який дохтор-психіатр, яки побачить моє тіло без одєжди.таким образом був відпразнуваний день журналіста, до якого я наглим образом примазалась. Моє тіло, кстаті, теж щітає, шо його били палками. І досі з цього приводу возмущається. То ногу не підніме, то руку в невідповідний момент опусте. Но я на ці мєлочні істєрікі не звертаю увагу. Тому шо я-то знаю правду. Шо били мене насправді не палками, а кульками з фарбою. Шо нікоім образом не зменшує величину синців та їхню кольоропередачу в межах цілого спектру, Но. Абсолютно змінює їхнє сприйняття. Це бойові рани, сліди запеклої боротьби з супротивником на теренах брюховицького лісу. Моркву вивезли в ліс, одягнули в абсолютно некрасівий камуфляж без жодного рюшика, шо саме по собі ужасно. Видали в руки кулемет маркер (це тожи кулемет, но поменше, і кульки в нього різнокольорові). І, відправили в бій. Наш підрозділ сражався доблесно і затято. Було взято три висоти, одну низину та язика. Кілька разів ми зривали куш, розбивши суперника на голову та викравши бойове красне знамя. Одного разу, навіть я, ризикуючи життям, здоров’ям та цукеркою ірис, принесла команді красне знамя. Правда в останньому бою в мене внізапно остаточно закінчились патрони. Враховуючи, шо на цей момент вони внєзапно закінчились в усіх, я вирішила бєжать з поля бою за побєдой, то їсть за тим же таки знамєнєм....Уви і ах, просто таки з ціллю в руках мене скосила бандитська пуля навсіхда. Але не зважаючи на ось такі от мінуси, в бойових діях в умовах брюховицького лісу є і плюси. Біжиш, стрибаєш, кричиш, ховаєшся в засідку, вискакуєш з засідки, стріляєш, стріляєш. стріляє, деколи попадаєш, частіше ні, хтось попадає у тебе, рідше ні. Адреналііііііііін :) Так шо якшо хтось вам запропонує пограти в пейнтбол, навіть не роздумуйте. Біжіть і грайте. Я от не роздумувала! А синці зійдуть :))
( Дєнь второй )

А в нас сьогодні чергова мафія починається.
Якщо хто забув, але має час та бажання, можете ще приєднуватись :)
Ця гра буде нетрадиційна і, сподіваюсь, ще цікавіша, ніж завжди.

П.С. Якщо не станеться форс-мажорів та дозволить погода, пропоную в середу ввечері зіграти кілька партій реальної мафії в парку культури.

Приходить мені, значиться,повідомлення в пошту про коментар від sikorscki, в якому він мене дета запирає і вибрасує ключ (це ключове слово) від башні принцеси фєї нафік.
А в ето врємя в пошті включається контекстна реклама від гугла, вбо після переінсталу всіх прошок, які переінсталювались після переінсталу вінди, адблок зовсім погано фуриче.
І шо ви думаєте вискакує в цій вот контекстній хрєні? :)))

Якби вже хтось забув, то сьогодні відбувся протест проти потворної забудови
І я там була, мед-пиво пила, в масовці стояла. З непонятливими пенсіонерами роз’яснювальні розмови вела. Та фотоохоту на будівельників влаштовувала.


Набір мітингувальника.

( Далі про основне. Не перемикайте. )

Ще одне нагадування, що завтра, в четвер, о 9:30 ранку, на площі Ринок, біля входу до Ратуші відбудеться акція протесту проти готелю на розі Вірменської-Краківської.
Всі, хто прийде - беріть із собою непотрібні картонні коробки довільних розмірів і в будь-якому стані. Організувавшись у флеш-моб, ми утворимо Артефакт, сакральний зміст якого стане відомим під час акції. Якщо у вас немає картонної коробки, все одно приходьте - вам за це нічого не буде ;)
На кожній коробці можна написати побажання міській раді та компанії Будінвест.

П.С. Я, до речі, планую прийти. З кількома коробками навіть. Хто ще?

Вчора виявила, що мені шалено подобається запах свіжоскошеної трави в місті після дощу.
Десятки газонокосилок домовляються з травою про створення цього свіжого аромату серед вихлопного смороду.
Учітивая, шо найчастіше газонокосьори працюють власне по вологій траві, то це єдина причина, чому я готова час від часу терпіти дощ у Львові.

Я зрозуміла, двері - це моя карма.
Хтось ше може пам’ятає веселу історію, як в ніч після гангстерської вечірки з дверей мого під’їздусперли панельку з кодом.
Так от, якийсь час тому, її сперли знову. Я, як порядна кобіта повертаюсь ввечері додому, а двері відкриті, що для них абсолютно не характерно. Ну, думаю, якісь безвідповідальні люди, не закрили їх при виході чи вході. Та нічого, я їх закрию, подумала я, як цілком відповідальна особа. Акуратно гримаю, і що? Двері не зачиняються. Я ще більше активно та акуратно цими дверима гримаю, і знову нічого. Приглядаюсь, так і є! Панельку сперли. На її місці пустотіє дзюрка. Чесно, я вийшла з під’їзду і перевірила. Всі характерні ознаки мого будинку, під’їзду та оточуючого середовища на місці. Отже, я таки да, на правильному шляху. А отже панельку сперли! До такого цілком логічного висновку прийшла я.
Правда вийшла зовсім не така цікава. Як завжди, зрештою. Насправді, одна кнопка на панельці почала западати панельку поміняли цілком. Тепер у нас новий код під’їзду.
А днями я вирішила відвідати своїх батьків. Вони в мене мудрі та доброзичливі, тому відвідую я їх не частіше, ніж раз на місяць. Тому що в телефонній розмові, якщо мама вирішить перейти від активного допиту до катувань, завжди можна зробити вигляд, що стались пробеми зі звязком, сіла батарея і взагалі нічого не чутно. Коли сидиш прямо перед маминим допитливим поглядом, приховати будь-що просто неможливо. І починаєш зізнаватись не тільки в сімох смертних гріхах, а ще про всяк випадок придумуєш ще з десяток. Тоді мама нарешті дозволить поїсти та розвовісти, як справи насправді.
і от, відвідую я, значить своїх любих батьків. Заходжу в рідний двір, добираюсь до знайомого з дитинства під’їзду і...все! Моєї квартири немає. Тобто взагалі. Навколо абсолютно чужі двері. Ви будуте сміятись, але я вийшла з під’їзду і про всяк випадок перевірила, чи правильно взагалі я зайшла. Та ні. Під’їзд таки той, що рідний з дитинства. О, і ось одні сусідські двері знайомі...А моєї квартири немає!. Ну, думаю, була не була, і дзвоню в ті двері, які на місці моєї квартири. Відчиняє мама, а в неї за спиною - мої, звичні, знайомі мало не з народження двері! О так, це моя квартира! :)
Виявилось, що день перед цим батьки купили і встановили нові двері, і мене не попередили...Наступного разу вони, відчуваю квартиру без попередження поміняють, а я знову, як дура, буду думати, що це у мене збій в логічній програмі.
А ще в суботу ми з Лотоцькою відсвяткували Всесвітній день блондинок. І це не страшно, що я руда, а Лотоцька - брунетка. В людини, в якої двері - це карма, блондинистіть записана в генотип!

Тю, сьогодні виявляється останній дзвоник. Навіть і не згадала б, ну бо вже досить давно не знаю людей, які якимось чином були б з тим пов’язані. Кілька перших студентських років ми ходили 25 травня в найближчу до гуртожитку школу подивитись та потішити свою ностальжі. А потім дзвоник перенесли, ностальжі підзатухла і на школу я дивилась тільки на фото.Аж тут зранку дзвоню до одного потрібного чувачка, і він шепоче мені в трубку - я вас за годину наберу - а в фоні: ддооо мііікрофооону ззааапрооошується....
І згадала свій зворушливий останній дзвоник. Дєвочки в радяських тіпо формах, білих бантиках і всьо такоє. Мальчікі в костюмах, ніби вже дорослі. Вальс на площі перед школою. Якісь напутствінні слова на прощання від класної керівнички. Я тоді навіть від трогатєльності момєнта розридалась прямо під час прощальної промови і голосно сморкалась в татову хустинку. А потім ми усім класом вирушили на шашлики та випивши на 30 чоловік пляшок 5-6 вина, голосно співали пісень під гітару.
І вот тут я відчуваю себе якоюта ретроградкою та просто таки людиною, позбавленою дєцтва. Всьо чінно і благородно, даже і розказати нема шо? Даже фотки в інторнет не вивісиш, бо нічього цікавого та скандального :))
Де чулкі під формою? Де купання в фонтанах? Де пляшка шампанського з горла? Де демонстрація нижньої білизни перехожим?
Нудно ми жили, панове, нудно :))


А ви теж не пили вотку в фонтані, поправляя білі підколінки?
Тоді вам в наш клуб рєтроградів :)))

Барселооооооооона! Барселооооооооооона!
Хосеп Гвардіола - перший рік в Барсі, перший рік тренером - і одразу три найжаданіші для кожного тренера трофеї. Чемпіонство, кубок країни і Ліга Чемпіонів!
Тепер можна і на пенсію :)) Тому що Суперкубок повинен поїхати в Україну :)
А Мессі нарешті заслужив свій золотий м’яч, нє?

П.С. А orestk мені казав, що сер Алекс Фергюсон не програє фінали. Завжди буває перший раз :)

Автори голів - Ето’О і Мессі.

Якось в розмові на кулінарну тему, виявилось, що мої галицькі друзі всі, як один, не в курсі про існування такого чудного літнього блюда, як окрошка. Окрошка втамовує в літню спеку голод та спрагу одночасно. Окрошка - прекрасний засіб при похміллі. Окрошка - улюблене блюдо мого дитинства.
Тепер встановився певний паритет кулінарного невігласства серед моїх друзів з двох сторін Збруча. Там не знають, що таке чанахи, Тут - що таке окрошка. Одна я як д’Артаньян виросла поруч з Кнігай о вкусной і здоровой піщє. :)
Тому не вихваляючись довго своєю майстерністю, вирішила я даними мені мамою знаннями поділитись з народними масами. А коли ж ділитись, як не похмільної суботи після ЖеЖівки.
А перед вами ось сьогодні, коли ви в офісах, в очікуванні обіду сидите - хвалюся ;)



( Целий процес )

Якшо перед вечіркою виникають думки, чи варто на цю саму вечірку йти, то це неправильні думки і з ними жорстко треба боротись! Якшо подібні думки виникають в голові часто - то це неправильна голова і з нею жорстко треба боротись. Якщо голова дослуховується до інших частин тіла, що болять, ниють і радять не йти на вечірку, то ви вже знаєте, що треба робити - звертатись до дохтіра, бо це ненормально, коли частини тіла говорять з головою.
Якщо 50 людей говорить тобі - ввау, вечірки це так круто, аааааа, я вже вибігаю, цежибудетаквесело, єєкамон - протри очі і повтори шкільний курс математики, насправді їх десь в межах двадцяти, всі інші - це міраж та викривлення просторово-часового континіуму.
Якщо ви оголошуєте резидентами ЖеЖівки чотирьох людей, то насправді це одна людина.
Якщо ти сподіваєшся побачити на вечірці багатьох старих друзів, то побачиш багато нових. Якщо ти все-таки бачиш на вечірці старих друзів, значить в тебе є старі друзі.
Якщо в афіші написано, що вечірка починається о восьмій, то насправді вона починається о десятій.
Якщо події на вечірці розгортаються добре, значить шось має статись. Іноді теж добре. Нечасто. Але ж дурням щастить.
Якщо на вечірці дивишся в сценарій і розумієш, що все йде неправильно... Пріся, улибайся. Головне, шо це красіво вигляде зі сторони.
Якщо на вечірці ти довго не можеш знайти своє пиво, не треба дивитись на інших. Треба слідкувати за власними руками. І йти за наступним пивом.
Якщо здається, що приміщення для вечірки не дуже велике, розважальним місцем завжди можна призначити що завгодно. Навіть холл перед туалетом.
Якщо на вечірці з пивом є туалет, то це гарантована половина успіху вечірки.
Якщо на вечірці кричать "Сіськи!", то це саме та вечірка, яка анонсувалась.
Якщо гості вечірки приходять з розами і обмінюються майками після матчу випитого, то є шанс, що хоча б хтось пам’ятає тему вечірки.
Якщо глибоко вночі серед найстійкіших гостей вечірки залишається ще хтось, крім організаторів, це значить, шо ще хтось вміє пити, крім мене вони вже не пам’ятають свою домашню адресу.
Якщо зміст фотозвітів мєдлєно і невловимо від вас ускользає, значить ви не були на ЖеЖівці і мені вас жаль.


by fi_lin
Усім причетним - лучі радості і восторга!

За час перегляду матчу було випито два літра пива і банка валідолу. Вимовлено стовосімсятчотири матірних слова. Прогорланено незлічену кількість раз безліч фраз типу - вперед, сцуки; Пятов - мудак, Пятов - чіртяка, Луіс Адріано - куда б’єш йоптить, Дааааааааааааааа, Бляяяяяяяяяяяяя, Вали його нафіг в центрі, Аааааааа, Ууууууу, Цепестець і прочі емоційні вияви переживань. Були моменти, коли страшно було сходити на кухню за слєдущім пивом. І тим більше було страшно, коли ставало еее...ссикотно. Ну, тоїсть по настоящому.
Вердер, сцуко, люфтваффе. Тому шахтьоровські бразільці і підтанцьовка постійно красіво грали низом, обрізали і виконували прочі нипонятні комбінації, но Віззе, фашист, був постійно на місці.
Я дуже рада, шо в Шахтіра є такий президент, як РінатЛіанідич. Думаю саме він в переві спустився в роздягалку Шахтіра з битою і пояснив пацанам про подвиг дєдов :)) хоча бразільци може і не до кінця поняли :), а потім лічьно розказав тому же таки Пятову, шо так іграть нільзя, після чого Ондрюша нємєдлєнно виправився. Правда всі решта трохи іспортілісь...Хоча може це все-таки Віззе, фашист.
Два екстра тайми я жила на підлозі. По-перше, так проще вскакувать, коли Жадсон забиває гол. А по-друге так проще кидати тапки в монітор. Одним з тапків я прихлопнула Пісарро, який пробував прямо на полі згвалтувати нашого Діму Чигринського. Після цього суддя свистнув, і мяч, шо котився в гол, вернувся з воріт назад.

Тепер висновки: Суддя - хароший. Він чудно закінчив цим чудним матчем свою чудну кар’єру. Вердер - дойчемашина ауфідерзейн. Шахтір - умнічки. Но, йомайо, до останніх секунд, блін треба грати, а не сушити рахунок, гамнюкі, а то пєналькі - це жи інфаркт. Дінама - боюсь би не витримали би такого матчу, тии більше з дискваліфікаціями...Тимощук - фартовий!
Срна - умнічька. Срна - молодець. Срна, за чутками, мав летіти після матчу на переговори Міланом. Моєму улюбленому клубу знадобиться такий боєць. Хоча за тими ж таки чутками, його такжи хоче і Баварія.
Тепер ше взяти Суперкубок в Барси ;) і сезон удался!

( Надьоргала слайдів )!
А у вас все гаразд?

Передруковка з авторитетної жовтої преси єсі шо

Вчора на гарячому було зловлено жж-юзера lototska. Дана особа протягом кількох днів прикидалась, що не цікавиться успіхами нашої прекрасної співачки Свєточьки Лободи і не толерує її минулого та імовірних майбутніх виступів на Євробаченні. Це все підствпна містифікація, шановні читачі. Насправді , жж-юзер lototska належить до прихованої та законспірованої організації шалених фанатів Свєточьки Лободи. Даний факт встановлений дослідним шляхом.
Вчора, близько 10-ї години вечора нашим спеціальним кореспондентом у ванній кімнаті означеної юзерки було помічено труси з великим написом на всі сідниці - Be my Valentine!
Після чого усі сумніви відпали - так, це вона! Лідерка нашого фанатського угруповання. Вперед, за Свєточку бом-бом!

Газета з нетерпінням чекає ваші коментарі на цю недвозначну ситуацію.
lototska і її захоплення Свєточькою - злочин чи нове розуміння мистецтва?

В суботу оргокомітет zhezhivka офіційно відвідав офіційний матч офіційної української Прем’єр-ліги.
Оскільки оргкомітет дуже любить команду київське "Дінама" і дуже співчуває їм за відчутні поразки в півфіналах європейського та українського кубків, то оргкомітет домовився з нашими хлопцями, щоб ті трохи киянам підіграли. Ну бо ясно, нашим шо 10 місце, шо 11, то вже якось пофіг, а Дінамам треба настрій підняти, зовсім засмутились пацани, ше в депресію нинароком впадуть, як їм в дипресії в відпустку їхати. Ну ото наші їм і помогли.
На полі, як ви понімаєте, нічого цікавого не відбувалось. Три рази ми підняли настрій новачку Дінами Гільєрме. Хлопчинка весь сезон сидів на лавці, а тут така радість - на поле випустили. Треба ж було додати йому впевненості в собі. Отож карпатівський захист повним складом зайнявся додаванням впевненості діям Гільєрме.
Ну а потім той же Гільєрме видав чудесний пас на мого улюбленого гвінейця (більше я просто в Гвінеї нікого не знаю, тут не до перебору) Бангуренка. Ну і ви понімаєте, получилось слігка невдобно. Вроді би ми і домовились, но 0-4, це якось вопше непрілічно.
Тому я махнула платочком і на 90 хвилині наші мальчікі нарешті пішли в бой. Підстаркуватий бой у вигляді СаШо сопротівлявся, но юний Тарасенко все-таки заштовхав йому м’яч престижу. Юний Тарасенко хотів закатати ше три мяча, но суддя чомуто засвистів кінець матчу, а тому я счітаю шо він підарас.

В той час як на полі дивитись не було на шо, ми дивились на трибуни. Конкретно на три фан-сектора. Вони, безумовно, молодці. Учітивая, шо ми сидіи поруч з київським фан-сектором, можемо чесно засвідчити, шо вони особінно молодці.
Тому, буду краток: ( Львів-Київ-Алкоголь! :)  )

П.С. bajdykevic, в слєдущому сезоні віддасте боржок, а? :))))

Може вчора не всі помітили. Може хтось полінувався. Відклав на потім чи просто на оголошення кавою хляпнув і тепер не видно дату і час.
Коротше, любі друзі, хто знає, що таке zhezhivka, тих, думаю, вмовляти не треба, ви і так все прекрасно знаєте. Багато друзів, багато розвіртуалень, не менше пива, ше більше музики.
Для тих, хто не знає...Ви просто прийдіть. Один раз. Попробувати :)

От що мені найбільше сподобалось з програми заходів до святкування дня міста у Львові, то це такий пункт:

10 травня, площа біля культурно-освітнього центру ім. О.Довженка: Святкування 600-річчя Сихова, 14.00-19.00.

Хто би міг подумати, Львову - 753, а Сихову - цілих шістсот.

Древні традиції панують в цьому райському куточку. Старовинна архітектура багатоповерхівок. 500-літні панельки. неповторних дух вічності. Корінні мешканці Сихова, чиї предки жили у цьому знаному на весь цвіт центрі мистецтв та ремесел століттями, вийдуть в цей деь на вулиці, щоб відсвяткувати чергову річницю з дня заснування благословенного Сихова.
Натовпи туристів заполонять в цей день Сихів. Численні музеї та кав’ярні відчинять для гостей мікрорайону свої двері.

Шануй страровину. Віднови історичну пам’ять. Відвідай 10 травня перлину середньовічної Європи - Сихів!

Мнє і так бооольнааа....

Це завжди прикро, коли здається, що ось, ще крок, ще півтора і оооооось, перемога! А тут, хрєн тобі, штанга.
Є в нас на ФУПі один прогнозіст. І всі знають, якшо Вєчєр пише, шо Челсі буде в фіналі, значить можна спокійно ставити на Барсу...
І всі также знають, шо даний дятіл вболіває за "Шахту", а отже можна впевнено пити пива і чекати красівої перемоги "Дінами".

І шо? І шо я вас питаю? Де, млять, ця перемога? Я зірвала банк голос і вавку на нозі, но це не допомогло! А щастя вєдь було так бліско. І грали, і атакували, но...
Окремий луч поносу, звісно хочеться вислати боковому арбітру, який маякнув усім решта про оффсайд Вукоєвіча. Адже це могло би бути стопудове 2-2.
На останок першого пункту даної промови хочецця зауважити - Дінама - малацци, в них ше всьо фпіріді. Трєпєщі, Європа!

Пункт вторий. Учітивая, шо в Шахтірі грають не тільки бразильці, но даже нєсколько українців, я готова підтримати їх увагою, голосом та пивом на час фіналу в Стамбулі. Но зразу же чесно попереджаю. Чуваки, злиєте фашистам в Стамбулі, прийду і відірву яйця. Лічно. Каждому. Якшо когось пропущу, зачістку буде робити Лотоцька. А це вже точно страшно!
Так шо Україно, вперед!

Пункт третій, він же останній. Бременскі музиканти Вердер з міста Бремен на шляху до фіналу розбив моє серце. Вони, розкатавши дві нічєйки з любов’ю мого футбольного серця, Міланом, вишибли останніх з єврокубків. За це їм прощення не буде нікахда. Посилка з закалдованими бутсами вже відправлена в Німеччину.
Так шо тепер, Шахтіру нічого не залишається, як красіво і безсумнівно натягнути в фіналі "Бремен" і привезти нарешті в Україну цю останню в історії говночашку! нехай тут спочине з миром.

П.С. Хоча самий луччій клуб всьо-равно ж "Карпати"!

Розгрести тонну фоток.

А вот зі словами шось тяжче. Тому зупинимось на візуалізації.

Жовква. Прєлєсть, як хороша. Головний плюс - цукерня на Вічевій площі. Там можна жить. Головний мінус - туди теж добрались польські туристи.



В неділю прокинулись. З "Мертвим півнем" і ше тисячею божевільних. Шо вам сказать, друзя? Було замічатєльно, спасібо всім, хто прішов і, тим більше, приїхав.



( І таке )

П.С. Вам тожи кажицця, шо Лотоцька після Бреста шото дуже росписалась всякими глупостями? Я думаю, шото случілось.
П.С.2 Милий друг kotyfasolko, а чи приїдеш ти на ЖеЖівку з обіцяною тоною музіки?

Спочатку хотіла написати шота смішне.
Потім про бившу роботу. Це тожи смішне, шо капєц. Но учітивая, шо мені зара лєнь, а ви чекаєте вихідних, то про це потом.
Ше я хотіла написати шото умне. Но оскільки я дура, про шо може засвідчити зразу декілька свідків моїх періодичних дурощів, то про умне я писать просто не можу.
Дальше я збиралась запостити чудну картінку, яку я нарісувала в якості посвідчення огентів нашого нового замічатільного сєкрєтного сайту. Нділао счітаясь з тим, шо шеф нашого сайту мені повноважень на це не давала і сайт в нас ше в очінь сікрєтному состоянії, цю ідею довелось відбросіть.
Но написать жи шото хочеться. Бо я і так зара рідко пишу, а ви ше нинароком подумаєте, шо раз ни пишу, значить ничитаю. А я нилюблю коли про мене глупості думають. Бо глупості я і сама про себе можу подумати, тому нада шоб інші люди про умності думали. Ну то таке.
І от значить думала я, думала, хвилини три думала, шо вже странно, і надумала, а напишу-ко я про свої плани на вихідні.
Сначала мама настойчіво запрошувала мене на дачку. Грядочки скопати, моркви-цибулі насіяти (чи шо там в цей час сіють). Запрошувала, значить, під лозунгом - труд облагораджує туніядців. Мол, дай оддихнуть мозгу, бери в руки лопату. Я міжду прочім знаю, як держать в руках лопату. Я в случаї опасності і схрон бандерівський в три сікунди розкопаю, і автомати з клюмби викопаю.
Но оскільки в нас на дачці ні опасності, ні схрону, а тільки клюмба да садочок, то підозрюю, шо автоматів там нима ні разу.
Тому завтра ми скромним коліктівом в піісят нєсколько чіловєк їдемо до Жовкви. Солодощів по дішовці поїсти в їхній цукерні та древні руїни подивитись задурно.
Мама правда і тут намагалась мене переконати, шо нашо мені та Жовква, луччє на дачку місто, як місто, і дажи менше Червонограда...Но тут я проявила удівітільну твьордость духа і здійснила над мамою історичний лікбез.
В суботу - нічьо особінного. Так шо якби шо, запропонуйте шось особінне.
А в неділю я збираюсь прокинутись разом з Мертвим півнем. Так шо якби ви теж там прокидались, то потягуйтесь акуратно, можете ж зачепити.
Вооооооооот. А у вас шо за плани?

П.С. На Лотоцьку уваги не звертайте. Я точно знаю її плани, но вона ж не пріміньот прийти і ше раз ними похвалицця.

1. Прийняла одне стратегічне рішення і два помєльчє.
2. Як змусити себе працювати?
3. Будувати плани - така невдячна справа.
4. Скажіть шось хороше, а?
5. Бо понеділок, як завжди, наганяє на мене апатію.

В мене знаєте, в роду всякого намішано. Ну було-було, ніде правди діти. Часи такі тоді були.
Ми ж, бачте, не аристократи, шоби таку-во з братама та сестрами, аби кров одна. Нєєє, в нас тут пів світу бігало.
І поляки були, чо нє. Від них в мене хитрість така в очах примружена. Не виділисьте? Наступного разу уважно дивіться. І фінно-угри пробігали. Ті, шо справжні. Шо трохи фінно, а трохи угри, і які на тотих болотах під саранськом зпокон віку жили, поки нащі пацани в 1240 році не прийшли та й не охрестили...
Ну і москалі були, як без них. Від них в мене веснянки на носі і голос дурний. Я затягну бувало - ехххх, дубінушка, ухххнєм - то сусід зразу зі шмайсером вилізає, бандерівець фальшивий...
А українці теж були, шоб ви там собі нічьо не думали. Від них в мене душа добра, очі карі та брови чорні - ну чим не козачка?

І от сиджу я зі своїми генами та й думаю. Якшо в паспорт графу про національність вводитимуть, мені ким записатись? Я вже тут, не повірите, дерево генеалогічне малювали. Ну бо раптом там в роду ше хтось був. шведи хоча б. В мене дідо покійний з-під Полтави, ну то чим дідько не родич, може які шведи там погуляли, а мені знову ж таки - в паспорт.
О, віза опять-таки. Як напишу, майн лібе кляйне швайне, давайте мені бистро візу, бо я шведка і уродзона європейка - так вони зразу з переляку поваги мене і пустять...А я їм тоді так чесно скажу - не поїду до вас, панусі. Бо добре у вас, гарно. Тільки людей таких душевних, як в нас в Україні, у вас давно нема...За бізнесом та пихою їз’їлись давно.

І так хорошо мені на душі стало, аж я подумала. А як прийде до мене Олег Тягнибок чи фан-клуб його розвеселий та цим постом потрясаючи скажуть - і якого ж милого, Моркво, ти лишилася, як в тебе і доказів тепер, без графи в паспорті, не лишилось, шо ти українка. Правильна, у вишиванці та носом рівним.
І я, ніс свій бараболею пркиривши, піду на процедуру черепоміряння, шоб довести, шо я таки гідна, шо я таки українка...

Сиділа я так сумно, сиділа я так довго, аж ось мені анкету принесли. Тест на українськість. Пройдеш, і вже модна ні вуха не вирівнювати, ні графу в паспорті не писати...
Ше б такий тест на європейскість був...То думаю, шо відсотків 80 тих європейців виселяти довелось би :) Все одно алжирці :))

Тест на українсmкість
Ваш індекс українськості: 80 «Ну, ты жжешь!.. Ой, вибачте, вельмишановний пане… ВИ ЩЕ ТОЙ ЗНАВЕЦЬ РІДНОЇ НЕНЬКИ! Хильнемо по чарці за вашу розумну голову і порадіємо: ЩЕ НЕ ВМЕРЛА УКРАЇНИ НІ СЛАВА НІ ВОЛЯ!!!»
Пройти тест!

Так шо, наступного разу, як би хтось сумнівався - я правдива, правдива українка :))

А я вот не понімаю, може хто мені розкаже.
Вот революції, да, це ж хоча би для ісполнітілів красіва ідєя. да?
Ок, в Молдові є красіва ідєя для ісполнітілів - геть комуністів і Романіа - патріа меа :)
Но мені всіхда казалось, шо з того моменту, коли тілівідініє стало віздісущім, а фотографи можуть дажи виверження вулкану з епіцентру фоткать, то для революцій ще й велике значення мало б мати то, як їх покажуть, ідєю покажуть, ісполнітілів... Наприклад, горді обличчя опозиції, шоглибами камінними стоять, революцінірують, авторітєти і совічть нації, йопт, морально іт взглядом отєчєскім підтримують ісполнітілів революції. Стяги, шо мирно розвиваються в мирному небі над головами, значить, революціонерів....Пєсні, опять же, революціонні, без них нікуди. Братаніє з поліцією. Юлія Володимирівна, куда ж без неї на революції! Красіве підписання угоди між владою і опозицією, шо опозицієї теж дадуть трохи влади. Європа рукоплєскає. Всі щасліві, ісполнітілі роспускаються по домам. Занавєс.
А показують їх якось геть не красіво...Нещасні толстячки поліцейські, шо погано вміщаються під щити. Розбиті голови. Вирвана з мясом бруківка, яка летить, то в живе, то в тверде...Винос телевізорів з парламенту - особливо красіво і революційно. "Ми не бидло, ми - за елєктронікой!"
Но це всьо цвіточки. Бо ж давно ізвєсно, шо революція - це надо ломать. Бо "ми старий мір до основанія разрушим, а затєм!..." А затєм ніхто нічьо не будо строіть таке враження? Ібо для чого? Нехай так все і залишиться - розібрані дороги, непрацюючі світлофори, розбембаний парламент. Ібо це Румунія - патріа меа. Європа, нє?

Світлофори, сцуки, шо вам зробили?


( Хавайсь, оркі ідуть! )

П.С. Чєсно не хотіла нічьо на тему Молдови писать. Бо не люблю писать про то, шо і так всі знають. Но світлофор, знаєте, очінь жалко стало.

П.П.С Всі фотге Асошиейтид Прес, Рейтерс і Унімедіа, так шо всьо чєсно, ніякого фотошопа...

Хотіла написати шось серйозне та возвишене...
Серйозних історій є в мене. Ви не дивіться, шо в мене стразікі в зацікавленнях, я, при бажанні, і про ядерну фізику розмову підтримаю.
Ні-ні-ні, якраз в ядерній фізиці, я точно нічого не тямлю, але в нас половина кабміну в своїй сфері нічого не тямить і нічого, міністерствами керують. А ту лише розмова...
І про возвишене я теж можу. Парнас, Аполлон та Артюр Рембо. Тільки ви ж не звикли в мене про Рембо, правда? Я теж не звикла. Тому і возвишеного не буде.
Буде про мандри!
Ця нога ступила на Кайзервальд! Іііі вибралась з нього живою!



Нуднувато сьогодні якось, нє?

В мене паспорт є закордонний. Старенький вже такий, всяке бачив. Віз там трохи є, печаток країн різних. Ну це я до того розказую, шоб вам ясно було, шо я, знаєте, бувала трохи в тих Європах. І розраховую на те, шо якби мені ше колись захтілось, то жодних проблем, і ті Європи мене пустять. А дзуськи, ну бо як кажуть знаючі люди, тепер шоб до Європи попасти треба не тільки паспорт мати, а ше й талантів не мало. Ну там, наприклад, станцювати перед посольством чи заспівати гарної пісні...Вклонитись три рази та в цій позі фотографуватись на анкету для візи. Тільки шоб вуха, чуєте, шоб вуха обов’язково було видно. І без окулярів. Все одно, в тій позі, шо вас перед консулятом поставлять, окулярів видно не буде.
А ше, люде кажуть, шо як клерк який чи клеркиня в консуляті вночі не з тої ноги встане чи зранку за чиїсь ноги в маршрутці перечепиться ну чи до абікації вчасно не сходе, ну то вся ранкова черга може йти до дупи дому. Бо недостойні вони того, щоб побачити руїни римської імперії або колесо від млина, шо його боров Дон Кіхот. І не дай вам боже сказати комусь, шо маєте бажання побачити як несе свої води могуча річка Рейн чи шо може маєте бажання відшукати затертий запис, шо ваш прадід Василь лишив на рейхстагу...
А ше от один віртуальний знайомий. Дурачок такий...Досі смішно :) Він хотів з’їздити Формулу-1 подивитись. Ні, ну ви уявляєте, простий український пацан і на Формулу 1. Та ясно, шо він хотів там лишитись унітази мити....І те, шо він купив квитки на саме дійство, забронював і оплатив готель та купив квитки на літак в дві сторони, а три місяці перед тим вже був в Іспаній і повернувся не стало мотивом для видачі візи. Мила кучерява іспанка сказала йому, усміхаючись у віконечко - та нічого, подивитесь по телевізору. По телевізору в Україні - подумала мила іспанка, тому що від українців в Мадриді вже не прохекатись і краще дати дозвіл на в’їзд черговому мароканцю....
Ні, ви не подумайте, шо я жаліюсь чи шо. Мені просто за державу обідно. Ну знаєте, мені просто за країну обідно. Бо ми їм, значте, ось будь ласка, заїзжайте, без проблем, без віз та виписок з рахунків, без довідок з поліції, без опису намірів....А вони нам - ось вам анкета, ось сюди грошики перерахуйте, а ось сюди висилалайте рентгенівські знімки копчика. Ага, ну і розміри черепа та карту зубів заодно, шоб два рази не вставати...
( 10 кроків в прориви! )

Вночі снились літаки. Стада та орди.
Ні, стаї та косяки літаків. Вони ж літали. Причому в різні сторони. Я все чекала, коли якась парочка зіткнеться і буде великий бубубум. Вони ж то і різні, великі, маленькі.
Якби два великих зіткнулись, ото ж голосний би був бубубум. І щоразу заплющувала очі, коли вони проходили на мінімальній відстані один від одного.
Замружувалась до червоних кіл перед очима. А бубуму все не було...

Тепер думу гадаю... чому я не сокіл Літаки - це до виборів?

А у вас шнурівки під коліном розвязались. І спина вся біла!
Так-так, і в тебе теж біла спина.

П.С. В парламент врізався метеорит, не чули?

Наш Андрій Іванович, канєшно, прєлєстєн, спору нєт. Даже гєройом деяких анєкдотів вже став, шо свідчить про шалені досягнення в його діяльності. Но до всенародної любові та почітанія, як у мера всіх кієвлян, йому ше співать і співать.

А вот і Леонід Марсович Космос.



( фотки з відпустки на родінє )

Я, шоб ви там собі не думали, завжди страшенно боюсь перед ЖеЖівками. Я боюсь, що ніхто не прийде, я боюсь критики, я боюсь того, що ми жахливо прописали сценарій, і ніхто не бавитиметься в конкурсах, боюсь, що музика буде не цікавою, апаратура підведе, боюсь, боюсь, боюсь.
А потім випиваю перших три пляшки пива і боюсь суттєво менше.
Мені здається, що на цій ЖеЖівці все пішло не так, як ми планували. Зовсім не так. Якось по іншому, не знаю чи гірше, але по-іншому...
Але, чим добра "Настоянка", там можна було випити суттєво більше, ніж три пива. Можна було виплясувати до 4-ї ранку і тому в якийсь момент мені стало абсолютно пофіг, шо все якось по-іншому. Бо все-таки основна місія така, що люди зустрілись.
Ай, яка я рада була побачити тих, кого не бачила місяцями і яка рада побачити тих, кого досі бачила лише в літерах та аватарах...
Тому, прокинувшись в суботу з легким та невимовним відчуттям щастя десь в нетрях мого мозку, я зрозуміла - паті буде. Наступне, ще наступне і потім! :)

( пост скріптум )

В мене слабкість є. Я люблю речі. Плюшкіна я, в якійсь мірі. От тільки побачу якусь хорошу річ і тягну одразу в хату. Запальнички, ручки, люди...
А минулого літа я телевізор купила. А шо, стояв собі в магазині, по дішовці продавався, чого не взяти. Хороша річ ніби...Олімпіаду там подивитись, бо наші тоді шось медалили, медалили, а я й не в курсі. Не люблю бути не в курсі. Ну і речі якісь на телевізорі зберігати можна. Пилюку, знову ж таки...А, і футбол. Я власне телевізор в основному купила, бо футбол. Ну бо читати онлайн-трансляції весело, але кричати "ну давай, давай, казьол, куди ж ти б'єш і суддя-підарас" при читанні якось не так весело...
І на старій квартирі в нас антена була. Нормальний такий шнурок, втикаєш в тєлєк, якраз всі канали з футболом і показуються. Можна одночасно пити пиво, дивитись, кричати "вали, вали його в центрі поля" ну і коменти ше по ходу строчити - як насправді треба грати.
А на новій квартирі з антенами гірше склалось, тобто взагалі не склалось. З шнурками тобто.
Але в нас в загашніку кімнатна така, здарова антена знайшлась, в потрібній позі ше дешо може...І от значить для Інтера вона не вибаглива. Вішаєш антену на вікно, молитву антенну промовиш, поклони значить три рази, танець живота і п’яток - і ось, крім заметіль теллевізійного снігу - пробиваються фігури футболістів і при спеціальному нахилі голови можна навіть прочитати написи на футболках...
З каналом Україна складніше. Він, звісно ж є, в моєму телевізорі. І якшо вознестись чітко посередині кімнати, в точці виміряній арктангенсним транспортиром, вознестись там значить в позі лотоса, тримаючи антену рівно в лівому куті правого ока - то вуаля, ось він Канад Україна. Тому, як ви розумієте, Шахту з ЦСКА ми дивитись не будемо завтра :(
А ще, якшо встати в позу ласточки і тримати антену в позі берізки, то дуже добре показує 1+1...А якшо присісти і три рази зробити "ку" - то айсітіві.
Зате я дивлюсь виступи польських команд - Тефал1, Тефал2 і Польсат працюють так, ніби з антеною знаходимось на найголовнішому поверсі офісу Телевізія Польскої...Я вже майже відрізняю Лєх від Краковії. А ше по "Другій Польщі" Хауза показують. Кінець третього сезону. Кадді так смішно по польськи щебече. "Пшесєж нє можеш взєнць тей крві ппоросту для тего, же так хцеш. То єст заброньоно! Хаус врацай. - Кім заброньоно? - То сом засади нашей праци! - Але ж вєш, же нє вєже в засади"

Тому, прочь всі засади - Металл впірьоооооод!

Тоєсть це, звісно, не сусід поселився, а ми, но сосєд і правда замєчатєльний!
От у вас які стосунки з сусідами? Я знаю одних таких чудних сусідів не менш чудних людей, які ходять в гості (через балкон), носіть пляцки і п’ють чай. А ше в них домашні животні є. Но животні не ходять в гості. А ше знаю сусідів, які з дітьми сидять і здороваюцця. Но в мене нема дітей, тому можна зі мною не здоровацця.
А в нас вот особливо замєчатєльний сосєд. В нього ноччю галюцинації. Тобто вопше, ви розумієте? Чувак, ку-ку! Я не знаю, шо йому являлось раньше, поки ми не жили в цій квартірі. Може дінозаври якісь або конкурс "міс всєлєнна". А може спортівні трінажори чи ангел і мініюпці...
Но в ніч з восьмого на девяте марта в еротічєском снє йому явилась наша квартира.
( еротічні подробиці )

От за шо я люблю свята у Львові, бо приїзжає дуже багато знайомих хороших людей...
А за шо я не люблю свята у Львові, бо приїзжає ше більше людей, може і хороших, але яких я не знаю, і які займають місця в моїх улюблених кнайпах і сидять, сидять, сидять...Відповідно я не можу потрапити в ці кнайпи з хорошими людьми, яких я знаю...
І погода. Погода - тут я вже не оперую поняттями "люблю-нелюблю". Я ненавиджу львівську погоду! Ненавиджу нульову температуру і мокрий сніг під ногами, і мокрі черевики, і мокрі шкарпетки, і мокре волосся...І пісні Ірини Білик ненавиджу, але менше, ніж мокрі черевики.
Зате я люблю деруни, Водоканальщину і її відвідувачів. І падаркі.



Вот один з падарків :) Вам нравицця? Мені тоже :))

Всім святковим людям чмоке, і звиняйте, єсі шо не то. :) Я ісправлюсь! :)

Вот не знаю, дєвочки, як ви, а я люблю восьме березня.
По-перше, я люблю подарки. Конєшно, часто мені їх дарять зовсім даже і не на восьме березня і даже не на день народження. А просто так, за красу мою неземну, розум як в ейнштейна і за характер мій лагідний та доброту душевну ...
Но це в жизні лічній, приватній да інтимній.
А на роботі нас мужики раз в рік всіляко обхажують, стараються і вопше. І пофіг мені всякі Рози Люксімбург, Клари Цеткін і весь совєцкій союз разом з олів’є. Я весну люблю і падаркі, і відчуття улибак да празніків. Всьо решта - то бджоли!
Вот і сьогодні. Мужики наші. На годину раніше на роботу прибігли, в пачки балетні нарядились, підлоги повичищали, стріптіз танцювали Обклеїли стенди да стіни всякими картінками про любов до женщін, восьмого марта да настоящіх мужиків, якими є женщіни. Листівочки бідаки три дні вибирали, привітання святкові всім мужицьким складом два дні придумували, ніч не спали - торти/тістечка випікали. Очей не змикали, зранку по полям та лугам Галицькому ринку в пошуках свіжих та не дохлих тюльпанів гасали.
А ше на обідню перерву вони нам традиційний бабський фуршет приготували. Ну там вотка, мартіні, торт з мальчіком-зайчіком, шо випригує значіт з середини, діскатєка...
Вопшем, люблю я восьме марта! Чого і вам бажаю. :)
Так шо, дєвочки, з наступаючим!

Ееее...Якшо хтось, звісно, не празнує, то я несамовито перепрошую і прошу щітать даний пост моєю лічною любов’ю к подаркам і побажанням весни, свіжості да радості сонечка і теплечка!...Чим він собствінно і являєцця! Ги :)

УПД. Відфушетилась.таки да, справді, наші офісні мужики достойні любві і почітанія. Мало того, шо вони так півночі малювали для нас плакатики, то ше й фуршет влаштували просто умопомрачітільний. Я пропонувала нашим баришням, шо поки всьо не вип’єм - з кабінету не виходити. Але нє..Трудаголічки які та. так шо я стащила хорошу рюмку харошого коняку, тарель фруктів, і залишок робочого дня буду сібарітстсвувать. Ммммм :)

Що зробить більшість нормальних людей, коли в один непрекрасний ранок помітить, що погано влазить в улюблені штани? Це тобто влазити то влазить, але шото з тими штанами тойвот? Нормальні люди, напевно, куплять нові улюблені штани. Но зачєм мені нові улюблені, єслі я ше еті не розлюбила і вопше, дєнєх нєт, а я слабінькій консумеріст...Тому я рішила сісти на дієту. Вперше в жизні.(Хатя я би в здравом умє і трєзвай совісті ніколи б цього не рішила. Как би тут не обійшлось без проісмків тьомних сіл і білагейтса...) Ну бо того шо я жутко лінива від природи, шоб робить зарядку три рази в день. Бігать по снігу якось невдобно (і мої ізмучєні нарзаном папіросами легені не витримали б такої наруги). А хулахуп банально може розвалити півкімнати в разі активного крутіння. Я би в льотчікі пашла, пусть міня научат! валійбольчік якийсь бо попригала, но вот хрєн нема як, де, з ким...
І вот виконавши шаманські танці на дієтичних сайтах, заспівавши бойовий гімн та склавши акт про ненапад з деякими частями організму, я пішла на встрєчу дієті. Как це ні странно, но ми не розминулись. Вот ана встрєча на Ельбі.
В перший дієтичний ранок я прокинулась з усвідомленням небесної лекгості в шлунку пальцах ног, і зрозуміла - началось!
Шлунок подивився на гидку каву без цукру і зрозумів - піздєц!
( Сілюволюнєт в красках )

Коли тиждень тому umchenia покликала мене скататись на вихідних в Турку, відмітити її день народження, я чесно вирішила, шо це хороша ідея.
Ну а шо, я вже два місяці нікуди не виїзжала з міста, фотік валяється в шафі і вопше. Ну і гори, Карпати, сніг, останній день зими. Красатаааа!
А вот фіг!

Альбом: Турка

( Морквяний салат Бойківський  )
Пи.Си. В мене ше і відіво єсть преатлічнєйше. Но над ним ше нада паработать слігка.

Ета просто празнік кокойти, скажу я вам!
Та шо казати, ви і так все знаєте :)
Просто є пару мислєй...
Кравець - умнічка. Кравець - чіртяка! Як він красівінько обидва м’ячі поклав, прямо як на тренуванні. Но шота такоє в ньому є нетуво, шолі...Нескладний чи шо? Ну то таке, учітивая відсутність Мілі і непонятні тєлодвіженія Алієва, офіційно заявляю, Кравець врємєнно мій кумір.
Металл просто радують мої серця. Мирон Богданович просто як торгова марка бальзама на душу. Но слішком вже пацани в другому таймі розслабились, в 1/4 так грати вже буде нізя!
Шахтьор...Вот харашо, шо я подивилась тільки перший тайм і перемкнула на Дінаму. Тому шо ТАААК грати майже з третім складом Тоттенхема??? Це ж яку звізду треба було зловити в Донецьку. Я ледь не посивіла, коли біля Пятова палали пожари за пожарами...
Ну шо ж, валідолу напилась, удачі пацанам в 1/8, і ура-ура, вперше принаймні одна українська команда зіграє в 1/4...А там вже і до фіналу недалеко :)
Да, кстаті, о грусном. Мілан, о монаморе Мілан...Він вже не зіграє в фіналі. Не зволожаться мої очі при погляді на Піппо Індзагі, на душку Андрюше Пірло...При чому не програли ж жодного матчу...Вигравали по ходу обох матчів...Як, зрештою і Валенсія :) Но, всьо ше не втрачено. Противному Вердеру в 1/8 відомстить Галатасарай!
І да, вот він найшаленіший матч туру. Галатасарай-Бордо. Досі шкодую, що не дивилась цю гру, а лише читала он-лайн трансляцію Народ, це була просто феєрія. Ви ж дивились, як гарла збірна Туреччини на Євро? Вот та же фігня :) Вигравати по ходу матчу 3-1, Бордо звело рахунок до 3-3 (при тому, шо матч у Франції був по нулям), ііі на останніх хвилинах турки зробили 4-3. В мене навіть під час читання було таке враження, шо я чую як реве стадіон в Стамбулі.
Так шо да, який би не був результат Вердер-Галатасарай, Бремен рознесуть нафіг :)))
А потім Металіст винесе Галатасарай, в нього карма по турецьким командам.
Так шо, піднімаю свою дієтичну апельсину за успіх українських команд в кубку УЄФА! І за рейтингові очки, безумовно.
Усім мої фанатські чмоке! :)

Вискакує мені, значить, повідомлення в квіпі, мовляв на пошту тобі, дарага Морква, прийшов лист. Лист не простий, а золотий про те, шо яката баришня тебе обійняла.
Ашизєть - пишу я возмущьонно Лотоцькій. Це ж скоро, - кажу я - дійде до того, шо почнуть приходити листи про те, шо хто тебе пацилавал, хто з тобою трахаїцця чи вопше в квартирі одній живе. "А пацани-то і нє знают!"

Після цього, я звісно ж біжу до вкладки з поштою, даби взглянуть на абнімашки...



Це чергові фішки чергової соціальної мережі, в якій я состою для галачькі...
Вот спрашуєцця, якого милого, бляць, всякі абсолютно незнайомі мені люди лізуть до мене абнімацца, цилавацца і прочє?
Тому шо я ж такі угадала, да, з цими функціями скоро точно можна буде повідомити людині - хей, такий-то такий-то прислав тобі листа, шо занімаєцця з тобою сексом. Да-да, не оглядайся, прямо зараз і займається!

пи.си. Прочитала стрічку за вихідні. Скіп 250...Спільнота divchata безумовно, як свєт в конце тунеля.

Маю шо сказать з приводу вчора:
1. Визнаю, шо я просто глядач, а Сьомін - тренер. Но все-таки, Юрій Палич, це якось по дебільному з матчу в матч ставити на поле Несмачного і Гіоане. Вони ж там і стоять, де Ви їх поставили. Деревяшки, блін.
2. Вот про Мілю можна разне казати. Але Міля стараєцця. Порівняйте Мілю і Бангуренка. Хто сидить на лінії офсайду і чекає ,поки команда обробить йому м’яч, а хто сам собі того м’яча робить. Ну да, падає. Подекуди дуже навіть картинно падає...Але однозначно від нього Дінамі користі більше. ніж вді багатьох інших. Без нього у Валенсії буде важче...
3. Суддя-підарас. Це не обговорюється.
4. Вілья не вразив. Мабуть, замерз.
5. Можна було виграти. А можна було і програти. Тому нічия - це не найстрашніший варіант.
6. Через тиждень вимагаю порвати цих матадорів на червону шмату. Я вже нафєїла, єслі шо.
7. Металл красави! Да!

Нас зловили вночі. І не знаю, не памятаю вже, чому і як я опинилась на цих нічних вулицях. Але ж опинилась. Не там і не тоді. Запхали у вантажівку, у клітку. Знаєте, в таких ще вуличних собак возять. Чомусь мені так здавалось. Навколо люди, дивні люди, звичайні такі собі люди. І їх теж зловили вночі, і їх теж запхали в клітку. Як мене.
А потім ми опинились...Важко сказати. Я оглядалась, намагаючись зрозуміти, запам’ятати. Але що можливо побачити в темноті. В суцільній темряві? Але я побачила.
Вона сиділа поруч. Притискала до себе маленького хлопчика. "Ей" - сказала я. "Ти давно тут?"
"Від вчора. І не знаю, скільки ще залишилось. Вони забирають когось щогодини. Я думаю, що щогодини..."
А потім забрали маленького хлопчика. Мабуть, це був її син...А може просто маленький хлопчик, якого їй так хотілось захистити...Ми не говорили про це. За нами прийшли під ранок. Тобто я думаю, що це був ранок. Можливо день чи вечір. Після темряви тобі важко орієнтуватись у світлі. Ми йшли коридорами і я вже все знала. Знала де ми, знала чому і куди нас ведуть. Єдине, чого я не знала, це того, звідки я все це знаю. Лабораторія майбутнього, завод по виготовленню армії майбутнього. Відрізати там, вживити щось тут, забути, згадати, навчитись...
Ми втекли. Я і вона. Доля, випадковість...Чи хтось навмисне відкрив двері у потрібних коридорах.
Ми бігли так, як не бігли ще ніколи в житті. Мені не вистачало повітря, мені не вистачало простору, не вистачало, можливо ще чогось. Але я бігла швидше кулі, швидше думки, швидше світла. Я просто хотіла жити. Напевно більше, ніж вона. Вона не встигла. Зовсім трішки не встигла. Знаєте. що відчуває людина, коли їй в спину врізається десять куль. Розривних куль. Я сподіваюсь. що вона не відчула нічого. Що вона не встигла також і зрозуміти. А я навіть не озирнулась. Я встигла. І я жива...

І тут, бляць, задзвонив будільнік. І тепер мені цілий ранок мучає сдєдущій вопроз. Шо зі мною станеться в другій серії? І в якості підвопроза - де би це скачать цю другу серію?...Бо хто знає, може мене там якраз в цей момент доганяють, убівають, і всьо таке...
І шо странно...Дивлюсь зара сіріал про прівідєній, а сницця, шо убить мене хочуть цілком собі живі люди. Може це всьо-таки не з серіалами повязано?

Розпаковуючи речі на новій квартирі, знайшла свою фєйску палку.
Отже, шо вам нафєїти, мої солоденькі? :))

П.С. Машини, квартири не фєю. Практики давно не було. Так, по мєлочовці - гуманітарну допомогу дітям Африки, альказельцер може кому?

Бойтесь, другі! Ібо я навчилась зліплювати картинки в ІмажРеді :) Експерименти на старті, а Мафія на марші :)



Під картинкою ссилко на місце, де треба записувацця :)

Вкотре і вкотре переконуюсь, що Львів - це просто провінція. Немає у Львові геніїв телешоу "Санта-Шустер" з геніальними акторами по типу Сільоткі-Богословської та Нюсіньки Шуфричя щотижня в прямому ефірі. Немає у нас талантів сучасної музики по типу "Пающіх трусів". Зовсім геть відсутні монстри рекламної індустрії та креативу. От про останнє я точно та достеменно знаю. Я ж бо шодня стикаюсь з цим браком у Львові хоча б завалящого фантазьора та креативщика. Нунемаааа!
Толі дєло столиця нашої Родіни! Там навіть сама обична касірка в Сільпо таке накреативіть може, шо куда там Тьомі Лєбєдєву :)


І вод тепер конкурс. Конкурс на луччю рєчьовку для Сільпо!
съешьте йогурт земляничный -
какать будете отлично!
Я прикольное консерво
Кто не съест меня, тот - стерво...
Кто не купит наш фаршмак,
Тот законченный м...дак.
Коль не купиш ты сосиски-
У жены отсохнут сиське.
Покупайте майонез-
Он излечит энурез.
Если не купила стейков-
Значит ты - прелюбодейка!
Кушайте наши спагетти,
Их варили еще Йети.
Кто в "сильпо" не купит пиво
писать будет очень криво!
Подходите все к селедке,
провоняем ваши шмотки!
Сегодня скидка на картошку,
намахуем все понемножку!

Продовжіть, шолє! Переможцю - бальша і сладкая канфєта від касірки "Сільпо" по імені Свєта!

Почали процес переїзду. Тобто не так - процес переносу. Нова квартира майже в сусідньому будинку. Ненавиджу процеси. От ще якби в нас час був обмежений, сьогодні зібрались, переїхали, і забули. А тут цілий тиждень. Так і живемо на дві хати, як на розірваній вулиці. Дякую добровільним помічникам umchenia та kineskop, що прийшли та якось зрушили нас з місця. Бо ми б могли так всю суботу просидіти - нууу, ше покурим і збираємось, нууу, ше чаю поп’єм і збираємось...
Новий господар, звісно, з конкретними мухами в голові. Я б навіть сказала, шо з тараканами...Виїдає мозк підчисту. Але надто вже квартирка чудна.
А минулий тиждень був весь під знаком мафії. Мафія поглинула цілком - час, розум, натхнення. Все пішло туди. А я перечитала стопіццот мафійних сайтів, спільноток і чатів, щоб зрозуміти, як зробити нашу гру найлуччєйше...Поки шо, наша мафія може і не кручє всіх, але заяви певних юзерів - дайош старт нової мафії вже і зараз - то вже ніби як і приємно. Так шо, якби у вас були час та натхнення змарнувати наступний робочий тиждень, то ми тут.
Я вже вам розповідала, як я ненавиджу нуль градусів і мокрий сніг, правда? Вимагаю термінової весни, інакше я вб’ю горобчика!